Не пафосно, щиро і щемно… Саме так можна охарактеризувати церемонію відкриття меморіальної дошки засновнику і багаторічному (з 1978 по 2018 рік) очільнику столичного Театру драми і комедії на лівому березі Едуарду Митницькому. Подію запланували на 4 серпня не випадково – цього дня у 1931 році народився режисер.
До гостей та учнів Едуарда Марковича долучилася директор міського департаменту культури Діана Попова, якій також пощастило попрацювати з Едуардом Митницьким. Нинішній художній керівник театру Стас Жирков наголосив, що на меморіальній дошці викарбувані слова «видатний український режисер та педагог», оскільки Едуард Маркович був не лише активним у професії – його постановки були в афішах театрів України, Німеччини, Чехії та інших країн, – але й виховав чимало талановитих учнів. Одна з учениць Митницького, Тамара Трунова, нині обіймає посаду головного режисера в театрі свого патрона. «Пам’ять – це дієслово, – вважає Тамара. – Аби зберігати пам’ять – потрібно діяти й об’єднуватися». Своїми спогадами про роботу з Едуардом Марковичем поділилася також актриса Галина Корнєєва, яка працює в театрі з дня його створення.
… А мені пригадалося, як під час однією з розмов, домінантою якої стала тема недостатньої уваги держави до театрального мистецтва, вирішила спровокувати Метра і поставила безглуздо-наївне запитання: для чого люди ходять до театру? «А для чого дітям перед сном читають казки? – сказав тоді Едуард Маркович. – Щоб дитина засинала і готувалася до завтрашнього дня. Щоб вона не вередувала, не нервувалася, і щоб наступний день малюк пережив з надією. А театр — це та ж казка. Тільки для дорослих. І якщо людину позбавити ще й цієї казки… З тривогою вона живе, з тривогою лягає — який вже там сон, коли душа болить. А театр дозволяє хоча б на кілька годин відключитися від реальності, увібрати в себе іншу енергетику. І тоді завтра, можливо, буде не таким гнітючим, як сьогодні».
… Відтепер усіх, хто приходитиме до Театру драми і комедії, на вході зустрічатиме мудрий погляд одного з найталановитіших казкарів української сцени.
Фото: Анастасія Мантач
