8 вересня в одеському Зеленому театрі відбудуться Іронічні читання оповідань Олени Андрейчикової в рамках проєкту #прозаnostra. До цього читання проходили в київському театрі на Подолі, а нещодавно – на свіжому повітрі, в розарії ботанічного саду імені Гришка. Подію супроводжує жива музика від Андрія Показа, а ділить сцену з Оленою ще одна Олена – Кравець, яка одного разу прочитала книгу одеської авторки і закохалась в її прозу.
В Одесі публіка зможе посміятися від душі та насолодитися історіями з нової збірки Андрейчикової «Ніжні виживуть».
Напередодні виступу у Зеленому театрі «Театрально-концертний Київ» поспілкувався з письменницею.
– Олено, якими якостями, на вашу думку, має володіти письменник?
– Для мене письменник – це людина-дзеркало. Той, хто за допомогою текстів відображає реальність, фантазії, почуття, бажання. Але необов’язково тільки свої, а й інших людей. Той, хто вміє жонглювати словами так, щоб інші люди, читаючи його твори, отримували б і естетичне задоволення, і якийсь психологічний катарсис. Письменник знає закони жанрів, використовує багатошаровість і багатозначність текстів, чітко дотримується їх, але вміє в потрібний момент порушувати, щоб створювати нове, ні на що не схоже.
З одного боку, автор повинен бути безкомпромісним, щоб слідувати своїй ідеї, але при цьому повинен бути безхребетним, щоб його герої жили незалежним життям, були реалістичними і не схожими в усьому на нього. Письменник в ідеалі повинен бути трудоголіком, ерудитом, естетом, натуралістом і романтичним дурником. Або дурепою. Як у кого вийшло. Це якщо коротко.
– Пам’ятаєте ваші враження після публікації першої власної книги та після першого виходу на сцену?
– Я пам’ятаю ранок перед першою презентацією книги. Я пішла в душ, трохи постояла під гарячою водою, сіла на підлогу душової кабінки і розревілася. І довго так сиділа, намагаючись придумати офіційну причину, чому потрібно все скасувати. Мені так було страшно, що я не хотіла ні книги, ні читань, ні читачів, нічого. Все це тривало вічність. Я терла очі і перебирала: захворіла, отруїлася, розбився телефон, пропав голос… А потім вийшла, витерла сльози і почала збиратися. Страх не зник. Але я не дозволила йому зіпсувати собі життя. Багато разів я ще боялася і нервувала перед презентаціями та перед виходом на сцену. Але одного разу почуття страху зникло. Залишилися тільки трепіт і приємне хвилювання. Я зрозуміла, що якщо дуже хочеться, але страшно, потрібно обов’язково продовжувати. Одного разу залишиться тільки задоволення. І так у будь-якій справі.
– Чи є у вас приклади для наслідування із сучасних письменників чи класиків? Або, можливо, коли ви зрозуміли, що хочете писати професійно, то тренувалися, пишучи стилями різних авторів? Розкажіть, будь ласка, детальніше про такий досвід, якщо він був.
– Не можу сказати, що дотримуюся чиїхось прикладів чи наслідую стилям інших авторів. Мені дуже важливо виробити свій унікальний особистий письменницький голос. Звичайно, в різні періоди захоплення класиками, хотіла я того чи ні, але щось однозначно запозичила. Розуміла це, перечитуючи. І трохи раділа, коли мене порівнювали з кимось. Особливо з тими, кого я обожнюю.
– Ваші улюблені письменники і за що саме їм симпатизуєте?
– Улюблених авторів так багато, що боюся, якщо пропущу когось, то вони оживуть і прийдуть до мене вночі надавати ляпасів. Живих пропустити я боюся не так сильно. Кілька прізвищ все-таки назву: Генрі Міллер, Дафна дю Мор’є, Ірвінг Стоун, Джек Лондон, О’Генрі, Ромен Гарі, Жан-Батист Дель Амо (це живий, рекомендую), Етгар Керет (і цей живий, дуже рекомендую). За що я їх люблю? Це любов безумовна, а така пояснень не потребує!
– Розкажіть про вашу нову книгу.
– «Ніжні виживуть» – це збірка іронічних оповідань. Я сама собі пообіцяла написати веселу, легку, ніжну книгу. Мені здається, вийшло. Ніжність як опора в період хаосу. Ніжність як риса характеру. Ніжність як рішення для всіх питань. Ніжність як основа мужності. Про будні і мрії, про дорослих і дітей, про любов та її замінники, про смішне і сумне, але все одно із усмішкою. Двадцять сім оповідань про мене, про моїх друзів, про випадкових знайомих. Із ніжністю. Там точно багато смішного – я перевіряла на близьких. Тварини і рослини при випробуваннях точно не постраждали! 🙂 Люди стверджували, що їм не було боляче під час читання, хіба зовсім трохи. Але переважно приємно.
Спілкувалася Ольга Усачова.
