Груші у наплічнику
У селі Сорокотяга Жашківського району «дика» комуна зайняла дві хати і, максимально відсторонившись від різних урбаністичних рефлексій й інтегрувавшись у життя сучасного українського села, поринула у шалену пригоду під назвою «Кайдаші 2.0». Автор п’єси за мотивами «Кайдашевої сім’ї» Івана Нечуя-Левицького – Наталка Ворожбит, режисер – Макс Голенко, продюсер – Ярослава Кравченко. Першими глядачами нової вистави «Дикого театру» – прем’єра пройшла у сільському клубі – стали мешканці Сорокотяги. Які, за словами Ярослави, настільки прикипіли душею до «Кайдашів», що повністю укомплектували спектакль декораціями, позносивши шафи, лави, двері, ліжка, швейну машинку, килими, у тому числі і легендарний плюшевий із оспіваними гуртом «ТІК» оленями. Загалом це 23 прем’єра «Дикого театру», сьома – у постановці Макса Голенка і третя за п’єсою Наталки Ворожбит. У виставі задіяні актори п’яти столичних театрів.
Представляючи спектакль, Ярослава Кравченко зауважила, що від класичного сюжету у їхніх «Кайдашах» залишилося не так уже й багато. Насправді ж, як стало зрозуміло згодом, головне залишилося точно – настрій самої історії і неймовірні таланти героїв не чути одне одного. А ще – український дух, який протягом сотень років допомагав нашим предкам – а сьогодні допомагає й нам – триматися на цій землі, ота сама, даруйте за пафос, незламність, яка належить до характерних рис нашого народу.
Із принципових розбіжностей п’єси Наталки Ворожбит у порівнянні з оригіналом – кілька нових героїв: Танька, яка народила сина від Карпа, але той так і не ощасливив жіночку заміжжям, головиха та її син Артьомка… Сюжет також сягає сучасних тем і аналогій – війна й політика, заробляння грошей на будівництві дач депутатів чи заганяючи кабанів їм для полювання, ностальгія за радянським минулим (ото було лампочки горіли – було видно, як на Новий рік, а зараз – темно!) Тема ж протистояння братів Карпа (Володимир Гладкий) і Лавріна (Фелікс Аброскін) за рівнем напруги, особливо у другій дії, цілком може зрівнятися з пристрастями античних трагедій. «Он у Шарія все ж по поличках розклали міжнародні експерти! Чого ти не в АТО?» – кричить, зриваючись на фальцет, старший. А молодший, тікаючи від себе і від домашньої «гармонії», висипає в наплічник груші, які цього року рясно вродили на Мотриній стороні, і вирушає на війну…
Якими б цікавими не були класичні образи, що їх творять на сучасний лад актори «Кайдашів 2.0», першість у рейтингу глядацьких симпатій однозначно отримують Віталіна Біблів (Кайдашиха) та Олександр Ярема (Кайдаш). Маруся Кайдашиха для своїх синів – і втіха, і мотиватор, і берегиня роду, он як вона радіє діточкам Мелашки (Христина Дейлик) і все не дочекається онуків від владної Мотрі (Ірина Ткаченко). Омелько Кайдаш – вайлуватий чоловік, який крокує по життю разом з зеленим змієм, досі підозрює, що дружина замолоду ходила наліво і більше за все хоче, аби його залишили у спокої. Долю батька, швидше за все, повторить і політично небайдужий Карпо. Він уже так само завзято-приречено тягне чарку і розповідає про лампочки, від яких світло, як на Новий рік, не те, що зараз. І навряд чи колись його заохотять до кардинальних змін справедливі обурення Мотрі: «Так навіщо ж так жити, якщо можна жити краще?»
…Глядачі на цій виставі сидять по обидва боки сцени. При всій ефектності такої посадки, підозрюю, що далеко не всі змогли розгледіти важливий елемент декорації у нижньому кутку. Маленький кольоровий телевізор під вишитим рушником, який час від часу обліплювали герої. Протягом усієї вистави по телеку крутили «95 квартал», випуски з нинішнім очільником нашої країні.
Наступна вистава «Кайдаші 2.0» відбудеться 19 вересня.
Фото: Олексій Товпига